-Моя мама, - розповідає, посміхаючись, майстриня, - завжди пекла, і я любила спостерігати за цим, подобалося. Але мій шлях у кондитерській справі почався з чого б ви думали? Одного разу мені захотілося спекти калачі на Різдво. Вийшло. А ще – імбирне печиво. Цікаво було його розмальовувати. З того часу почала пекти й інші вироби. Потім знайома попросила на хрестини тортик для дитинки. Пригадую, це був двоповерховий торт, покритий солодкою мастикою. Він був ще не зовсім рівненький, гладенький, але все одно гарненький. Людям дуже сподобався. Отак, одні спробували, розповіли іншим, і почали до мене звертатися й замовляти солодощі.
Кілька фото також розмістила на своїй сторіночці в інтернеті. Замовляли солодке не тільки з міста, району, а й з Умані, Черкас, Києва, пише viche.ck.ua.
Окрім випічки, жінка має низку захоплень: вишиває хрестиком та бісером, з самого дитинства малює. Все це, звісно, допомагає їй у прикрашанні та оформленні тортів та кексів. А ще, хоч і не любила ліпити з пластиліну в дитинстві, колись Світлана працювала з полімерною глиною, робила різноманітні прикраси для волосся, фігурки. Ось тому й з мастикою працювати їй легко.
-Пам’ятаю, як замовили торт «Рулька», схожий на шматок м’яса, - ділиться жінка. – Ніби й не складно, але хвилювалася, щоб розмалювати гарно, щоб було схоже на м'ясо. Також торт у вигляді шматка сала замовляли. Взагалі, ідеї я черпаю і з інтернету, і самі замовники розповідають, пояснюють, що хочуть побачити в результаті. Оскільки давно займаюся випічкою, теж можу порадити, як буде краще, обговорюємо, якою буде начинка. І в моїй уяві починає вимальовуватися картинка. Тільки тоді беруся до справи.