Ірина Марюхеня на швидкій 10 років. Вісім з них працювала фельдшеркою, потім стала диспетчеркою. Зараз, каже, доводиться поєднувати обидві посади: “Навантаження велике, беззаїздно працюють з виклику на виклик. В мене дитинка маленька вдома 3 роки бачимося, але рідко, тому що не вистачає часу”.
Працівників бракує, а кількість викликів збільшується, – говорить диспетчерка Валентина Тищенко: “У нас за добу 180 викликів десь так в середньому, коли епідемія, грип, ГРВІ тоді звичайно більше”.
Олена Гладка, фельдшерка: “Приходиться працювати за трьох, якщо раніше бригада обслуговувала за 12 год приблизно 8 викликів, тобто зараз вони встигають 12. Тобто на кожного пацієнта година з врахуванням доїзду та госпіталізації”.
Фельдшерка Олена Гладка розповідає, останні два роки на швидкій відтік кадрів. Не кожен може витримати таке фізичне і психологічне навантаження: “Важкі умови праці – це холод, дощ, неадекватна агресивна поведінка з боку пацієнтів і оточуючих, за кожними дверима, коли ти заходиш на виклик, ти не знаєш, що тебе цікавлять. Емоційне вигорання – вони дійсно втрачають ентузіазм і якусь увагу до пацієнта, тому що вони працюють нон стоп”.
Директор обласного центру екстреної допомоги Ігор Фесун пояснює: на швидкій не хочуть працювати і через низьку зарплату: “Рівень встановлений досить низький, якщо порівнювати з іншими сферами, якщо водій отримує у нас фактично мінімалку, а в інших містах 10-12-15 тисяч. Зараз на швидкій залишилися лише фанати і ті, хто не може уявити своє життя без цього. В центрі не вистачало 300 тільки фельдшерів, нехватка лікарів близько 50. Водіїв також порядка 45 не вистачає”.
Ігор Фесун додає, нові фахівці прийдуть, коли суспільство почне з повагою ставитися до працівників швидкої, а держава буде фінансово підтримувати і мотивувати медиків.