Як пишуть «Вісті Черкащини», останні 10 років він працює за кордоном будівельником. Технологію укладки асфальту теж знає з власного досвіду. Не гаючи часу, Лимон, як його називають у селі, зібрав бригаду з 15 чоловік і приступили до роботи.
Спочатку викосили траву, якою заріс колись стрімкий струмок, обгородили спеціальною стрічкою частину дороги і почали ремонтувати. У процесі виявили, що хтось зрізав металевий швелер, на якому тримався міст, з того часу й почалося його руйнування. І тепер пішохідний міст висів фактично у повітрі.
– Ми будуємо стіну, яка буде тримати міст. Цементу не шкодуємо. З місця не зрушиться. Fün fjahre (5 років) гарантії, – як кажуть німці, – розповідає Лимон, коли приїжджаємо на об’єкт.
Для робіт місцевий сільгоспвиробник Сергій Рейнюк надав ківш «Маніту» у поміч бригаді. Взагалі з техніки хлопці мали усе необхідне, навіть новеньку віброплиту, щоб втрамбовувати асфальт (її Олег привіз із Німеччини). Вистачило також і будівельних матеріалів: пісок, щебінь, відсів, мішки з цементом – все куплене за гроші місцевих бізнесменів.
– Найбільше допомогли Валентина та Людмила Кутові (дали гроші на цемент та асфальт), Сергій Рейнюк (підігнав техніку, дав робітника, привіз відсів), Олександр Зінчеко (купив цемент), – розповідає Олег, не згадуючи, що машину піску купив сам. – Сергій Миколенко дав 1000 гривень хлопцям на воду й на цигарки.
Місцеві готували хлопцям обіди. Із найближчого двору користувалися водою та електроенергією. Одним словом, сільська громада самоорганізувалася, розуміючи важливість своєї справи.
– Місток на очах розвалюється. А владі наплювати, – кажуть хлопці. – Через 2 тижні почнеться школа, от і вирішили відремонтувати. Ми це робимо не для своєї репутації, це для наших дітей та майбутніх поколінь.