Золотоніська майстриня створює унікальні вишивки

Сайт міста Золотоноша розповідає, що сьогодні вона живе у столиці та родом із Золотоноші. Закінчила Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка за спеціалізацією «Художня вишивка, моделювання та конструювання одягу». По завершенню навчання повернулася до рідного міста та з новим знанням приступила до роботи на фабриці художньої вишивки ім. Л. Українки.

Через десять років Олена Кириченко вступила  до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича  для здобуття педагогічної освіти, щоб мати можливість повноцінно займатися викладацькою діяльністю у золотоніському Учкомбінаті, де вона і працювала з 1997-2000рр.  Також мала досвід роботи у БДЮТ, та з посмішкою на обличчі згадує ті роки.

Олена Віталіївна говорить, що вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук. Орнаментальні мотиви української вишивки мають надзвичайне багатство композиційних сполук та кольорових поєднань. Сьогодні вишивка і стилізований вишитий одяг набули актуальності та нового художньо-емоційного звучання. Вишивка сьогодні – це висока культура орнаменту, колориту, важлива художня цінність, джерело невичерпного натхнення і пізнання нашої історії.

Для початку будь-якої роботи обов’язковою умовою є: «Гарний настрій, молитва та Боже благословення»,- зауважує пані Олена. Адже людина, котра замовила виріб, буде в ньому ходити і носити на своєму тілі саме ту енергетику майстра з якою він його виготовляв.

Вся робота від початку і до кінця є досить кропіткою: підбір тканини, ниток, орнаменту.  Кожен елемент вишивки несе не лише естетичні смаки майстра та замовника, а ще й певні захисні функції. З давніх-давен люди зображували на одязі різноманітні знаки та символи, що виконували захисну та декоративну функцію. Абсолютно кожен елемент вишивки мав певне значення, згідно з яким його використовували. Однією із головних умов виготовлення сорочки майстринею – є наявність вишивки по спинці, вона говорить, що людина потребує особливого захисту зі спини.

«Кожна вишивка є спочатку оберегом, а вже потім – декором. Дуже важливий сам процес вишивання: побажання, молитви, народні пісні, які зашиваються у тканину. Тому не варто вишивати, коли ти просто дивишся телевізор, адже на цьому процесі потрібно концентруватись. Вишивка має бути живою.» – ділиться думками майстриня.

Перше серійне замовлення пані Олена пошила для сім’ї із Донецька. Спочатку вона виготовила вишиванки чоловіку та дружині, а потім вони вирішили одягнути дітей та внучат в такі ж стилізовані українські сорочки.

На виготовлення такої сорочки Олена Віталіївна витрачає від одного до трьох місяців. Та під час «майданівських» подій подібна робота затягнулася на рік, адже новини з екранів телебачення, та перенасиченість столичного повітря негативом не давала можливості завершити роботу. Адже позитивна енергетика виробу – є запорукою гарного здоров’я та життєвого успіху його власника.

З особливим трепетом майстриня ставиться до вишивки рідної Черкащини, але тільки черкаськими візерунками не обмежується. На одній із виставок, майстриня мала можливість поспілкуватися з Олександрою Теліженко, котра зауважила, що роботи пані Олени мають свій особливий почерк та стиль. Олена Віталіївна далі з цікавістю досліджує орнаменти різних регіонів і продовжує створювати все нові сорочки, щоб вишивка українського народу відроджувалася і жила.