Кава з Леонідом Яремюком: Про себе може заявити тільки той народ, який має свій якісний товар

Чому черкаське взуття виграє в якості…

Завойовувати авторитет треба роками, а втратити його дуже легко. Тому Леонід Яремюк перед своїми працівниками найвищі вимоги ставить до якості: щоб людина, яка купила черкаське взуття, не пошкодувала. Він упевнений, що доки в Україні не почнуть випускати конкурентоспроможний товар, про економічне зростання нічого й думати.

Про себе може заявити тільки той народ, який має свій якісний товар. Поки що нас знають завдяки Шевченку чи Кличку. А завдяки чому ми знаємо німців, японців?

Директор запевняє, що і сам, і вся його родина носить взуття лише від «Лавенти».

…але програє в естетиці

Дизайн взуття від «Лавенти» створюють власні модельєри. Леонід Яремюк визнає, що естетично черкаські моделі не завжди досконалі. Однак запевняє, що це сповна компенсується якістю. «У нас немає зараз можливості конкурувати за дизайном з італійцями, німцями. І вони не дуже хочуть, щоб ми стали рівні з ними. Але за надійністю наша продукція може позмагатися з усіма», – стверджує директор єдиної на Черкащині взуттєвої фабрики.

Зараз вся легка промисловість, а особливо, взуттєва, залежна від імпорту: фурнітура, каблуки, хімія, клеї – все закордонне, констатує Леонід Яремюк. Лише нещодавно почала з’являтися своя сировина. І «Лавента» вже купує шкіру не лише в Туреччині та Італії, але й у Львові, Києві й Вознесенську.

Отримати модну колодку теж непросто. Поки вона до нас доходить, минає час, втрачається її актуальність.

Полювання за натхненням

Черкаські чоботарі, створюючи нові моделі, орієнтуються не лише на сучасні тенденції моди, але й на смаки, звички та можливості своїх клієнтів. Тому у пригоді стає й Інтернет, що дає доступ до останніх новинок та показів, і власні спостереження. «Я особисто ходжу і дивлюся на жіночі ноги нижче колін. І своїм модельєрам кажу: дивіться, що носять і що привозять у магазини. Одразу видно, що хоче наш покупець, – яку модель, який напрямок, який колір», – говорить Леонід Яремюк.

Директор зізнається, що цього року не зовсім вгадав із кольором чоловічого літнього взуття. Виявляється, черкаські представники сильної статі віддають перевагу чорним тонам. На думку Леоніда Яремюка, причина банальна – не кожен може дозволити собі купити літній костюм, тому носять із тим, що є.

Чому черкаське взуття не продають у мережах

Зараз підприємство має свої магазини не лише в Черкасах, але й у Києві. Численні спроби налагодити співпрацю з великими мережами поки що залишаються безуспішними. Як пояснює директор «Лавенти», мережовики звикли до великої маржі. А собівартість вітчизняного взуття дуже висока, і дозволити собі маржу більше 70 гривень на парі фабрика не може. Для перекупників це не вигідно.

Утім, є ще й інший аспект: за ті самі гроші наш споживач швидше віддасть перевагу закордонному товару, ніж українському.

Чому черкаського чоботаря непокоїть доля «Азоту»

Леонід Яремюк відзначає тотальне падіння платоспроможності населення, яка й раніше була не надто високою. Це змушує споживачів купувати дешевий низькоякісний китайський імпорт і забути про свого виробника.

Тому я всіма руками ЗА, коли піднімають соціальні стандарти, пенсії, зарплати. Раніше мене це непокоїло: коли збільшать зарплати в країні, як же я буду піднімати? А тепер я розумію, що як у людей будуть гроші, то в мене буде попит. Тому мене зараз дуже турбує доля «Азоту». Це тисячі наших потенційних клієнтів, що залишаться без зарплати

Чому вітчизняна легка промисловість «легшає» з кожним днем

Для будь-якого роботодавця чи підприємця найосновнішими є три речі, переконаний Леонід Яремюк: висококваліфікований працівник, фінансова стабільність і найголовніше – ринок збуту, де панує чесна конкуренція.

Обладнання, технології можна купити, а якщо немає дисциплінованого кваліфікованого працівника, то важко розраховувати на якісну продукцію. Про інші дві складові за нинішньої ситуації навряд чи й варто говорити.

За 22 роки незалежності України ми «поховали» висококваліфікованого спеціаліста на ринках, він став продавцем. А щоб виростити фахівця, треба не один десяток років