Раніше до Уманського районного суду звернувся позивач з позовом про стягнення боргу. Ще у 2007 році між ним та відповідачем було укладено письмовий договір позики на суму 30 тис. євро. У зазначений час позичальник гроші не віддав, натомість кілька разів відтермінував час повернення коштів. Суд першої інстанції вирішив стягнути борг та інфляційні витрати від простроченої суми боргу, а всього 344969, 51 грн.
Боржник продовжував ухилятися від виконання, покладених на нього зобов’язань. Під час виконання рішення суду було встановлено, що за ним на праві власності зареєстровано легковий автомобіль Тойота Авенсіс, який перебуває у розшуку з 2015 року, дві земельні ділянки, житловий будинок. Також боржнику на праві власності належало виробничо-комерційне мале підприємство.
Уманський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України, яке було задоволено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, боржник подав апеляційну скаргу.
Колегія суддів Апеляційного суду Черкаської області відхилила доводи апелянта. Адже, не зважаючи на вчиненні державним виконавцем дії по з примусового виконання рішення суду, він заборгованість не погасив, що свідчить про активне приховування свого майна та ухилення боржника від виконання судового рішення.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області – без змін.