Черкаські майстрині відроджують традиційні українські вінки

Майстрині подорожують селами у пошуках майстрів минулого, які створювали головні убори, бутоньєрки для молодих та для хлопців, яких проводжали в армію, уквітчували ікони, розповідає shotam.info.

Олена працює у видавництві і якось ми вирішили зробити книгу, яка була б присвячена традиційним українським прикрасам. І коли ми шукали всі елементи, то звернули увагу, що народного одягу є дуже багато, а от вінків майже не збереглося. І тоді ми подумали, а чому б самим не навчитись створювати традиційні вінки. Майстринь, які б могли передати свій досвід, майже не залишилось, тому ми їздили на різні майстер-класи, дивились відеоуроки, читали дослідження етнографів.

Наші вінки — це репліки прикрас, які носили дівчата Наддніпрянщини 100 років тому.

Здебільшого тут були поширені воскові вінки, які зроблені з парафіну (так називали білий віск). З паперу робили квіточки і листочки, які замочували у віск і тоді вони ставали більш скляними. Для виготовлення вінків використовували будь-що, що потрапляло під руку — і дроти, і золоті нитки, і шовкові стрічки, і скляні намистинки. Ми шукаємо такі самі автентичні елементи в антикварів чи дідусів, які продають якісь свої речі. У результаті виходять неймовірної краси головні убори, зовсім не схожі на китайські штучні вінки, які продаються на кожному базарі.

Ми зупинились на вінках саме середньої Наддніпрянщини, нашої рідної Черкащини, бо охопити все дуже складно. Прикраси могли відрізнятись навіть від села до села і один і той самий елемент міг виглядати зовсім по-іншому. Так, ми робимо вінки, які притаманні і для інших регіонів, але значно менше. Спершу хочеться дослідити історію рідного краю.

Кожний ваш вінок є ексклюзивним і єдиним у своєму роді. Чому ми робимо репліки, а не авторські роботи? Бо хочеться зберегти ту спадщину, яка вмирає. Тому ми проводимо майстер-класи. Коли почався карантин, то ми помітили, що багато людей шукають собі якесь заняття для душі. Тому вирішили записати відео, де показали як робити автентичні вінки, повністю описали всі процеси і елементи.

У різних регіонах – різні прикраси

Мода на вінки у наших предків з’явилась десь на початку 19 століття. Як я вже казала, ці прикраси навіть у різних селах могли відрізнятись одне від одного

Деякі вінки унікальні, яких немає більше ніде в Україні. Наприклад, вінок з Яснозір’я називався вінчальною горою. Його основою слугувала дівоча коса, у яку вплітали барвінок, паперові та воскові квіти, стрічки, квіти з дерев’яної стружки. А от у сусідньому селі вінок збирався як шапка, яка складалась з 5 кілець, до яких прикріплювались зібрані в гульку коси. Тому кожен район, село і область має різні головні убори.

Для Полтавщини були характерні вінки з балабонами, а для Переяславщини — з золотими нитками і пір’ями. І останні стали такою візитівкою регіону. А вінницькі воскові вінки були внесені до нематеріальної культурної спадщини. Це невеличкі вінки з восковицями, для яких не використовувались яскраві кольори. Але все одно виглядає гарно та вишукано. Також у цей вінок додавали тендітні квіти і тоненькі закручені спіральки з паперу. Ні з чим не сплутаєш.

Подорожуємо селами у пошуках майстринь

Дуже багато вінків не досліджено, дуже багато майстрів не досліджено. І від цього дуже сумно, адже це унікальна галузь народного мистецтва. І ми хочемо заповнити ці пробіли і зібрати історії майстринь. Тому їздимо по селах, шукаємо їх, спілкуємось і пишемо про них історії, щоб вони не загубилися у плині часу.

Деякі з майстринь, хоч їм уже 80 років, досі пам’ятають як робити вінки.

Ми спілкуємось з музейним працівниками і просимо надіслати хоча б фото вінка з певного села. А також шукаємо сільського голову чи вчителя історії — будь-кого, хто б зміг нам розповісти про майстринь села. А також на Фейсбук зараз є групи майже кожного містечка. То ми пишемо до них і просимо надіслати старі фото своїх бабусь. І так потроху збираємо інформацію. Якось нам пощастило і ми знайшли близьку подругу майстрині, яка колись робила вінки. Вона нам дуже багато розповіла про процес виробництва, способи квітчання та історії з життя.

Вінки для австралійок та європейок

Наші вінки ми презентуємо на виставках, а іноді робимо на замовлення. Люди не часто купують, бо ручна робота не дешева. Сам матеріал не дуже дорогий, але якщо брати час, який пішов на його виконання, то можна сказати, що він неоціненний. Коштує вінок від 2000 грн.

Нещодавно написала дівчина, що хоче головний убір, який був у королеви Вікторії. Саме вона і стала законодавицею моди на віночки, бо після її весілля багато дівчат почали копіювати, але з дешевших матеріалів. Таке замовлення ми будемо робити два тижні.

Також кілька разів у нас були замовлення з-за кордону. Наші віночки поїхали в Австралію та Європу.

А ще наш виріб якось представляли на міжнародному конкурсі “Mrs Globe”. Під час творчого конкурсу, в якому учасниці мають представити свої країни, українка Сніжана Шептицька була одягнена у полтавський народний стрій. Вінок для неї був виготовлений за мотивами автентичного вінка з Переяслава, з великих помпонів на два ряди, прикрашений автентичними скляними намистинами та павичевим пір’ям. Дуже гарний вийшов вінок, який у нас досі є і ми не готові з ним розлучатись. Наш проєкт не є комерційним і ми не ставимо за мету заробити кошти. Головне — зберегти традиції та передати їх наступним поколінням.