Законодавство про зайнятість населення передбачає широкий спектр безоплатних послуг для осіб, які втратили роботу. Проте, окрім наданих прав держава покладає на безробітних такі зобов’язання:
1. Своєчасно подавати достовірні дані, документи, відомості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Особа, яка користується послугами служби зайнятості, як безробітна, має вчасно повідомляти про зміну обставин, що впливають на можливості її працевлаштування. Наприклад, про необхідність санаторно-курортного лікування, наявність нових результатів огляду МСЕК, переїзд в іншу місцевість, народження дитини, отримання диплому про освіту тощо.
Крім того, безробітний повинен повідомити кар’єрного радника про свою зайнятість: працевлаштування чи вступ на навчання за денною формою.
У разі встановлення факту зайнятості особи чи недостовірності поданих документів, на підставі яких надано їй статус безробітного і призначено матеріальне забезпечення (п.8-9 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення»), передбачається:
припинення обліку в службі зайнятості та виплати допомоги по безробіттю;
стягнення суми допомоги, отриманої незаконно (п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
2. Виконувати заходи, зафіксовані в індивідуальному плані працевлаштування.
Індивідуальний план є спільною програмою дій кар’єрного радника та зареєстрованого безробітного, що сприяє працевлаштуванню особи. Серед них: пошук підходящої роботи, відвідування тематичних семінарів, проходження співбесіди з потенційними роботодавцями, професійне навчання (перенавчання) тощо. Положення індивідуального плану обговорюються особою і кар’єрним радником, які власними підписами підтверджують доцільність кожного з обраних заходів та строки їх виконання.
Встановлення факту невиконання, без поважних причин, індивідуального плану працевлаштування (п.п.3 п.30 Порядку реєстрації безробітних), а також дворазова відмова від пропозиції підходящої роботи, або від проходження професійного навчання (для безробітних, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності) (п.4 ст.45 Закону України «Про зайнятість») передбачають припинення обліку в службі зайнятості та виплат по безробіттю.
3. Відвідувати службу зайнятості не рідше ніж 1 раз на 30 календарних днів та дотримуватись письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.
Варто зазначити, що поняття «відвідування служби зайнятості» передбачає зустріч безробітного з кар’єрним радником в зазначений день і час.
Невідвідування без поважних причин служби зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування передбачає припинення обліку в службі зайнятості та виплати допомоги по безробіттю.
Недотримання письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: невідвідування безробітним служби зайнятості у визначений і погоджений час, передбачає скорочення виплати допомоги по безробіттю до 90 календарних днів. За перше порушення виплата скорочується на 15 календарних днів. За кожне наступне збільшується ще на 15, але не більше як на 90 календарних днів.
