Новий податок підштовхне селян продавати паї

У ньому представники середнього та великого агробізнесу, разом із групою народних обранців, пропонують запровадити так званий поставлений податок з кожного гектара сільськогосподарських земель в Україні. Начебто для боротьби з тіньовим ринком сільгосппродукції та оренди сільгоспземель. Дія закону стосується ділянок від 1 гектара і не поширюється на власників городів, присадибних ділянок, паїв у офіційній оренді.

Скільки в Україні власників паїв обробляють їх самі, цифри служб дуже різняться. У нашій області самостійників — до 20 відсотків. Загалом приватники на селі виробляють понад 40 відсотків валової аграрної продукції. Так от, тепер для щасливих власників більш як 1 гектара землі вищезгаданим проєктом передбачено сплачувати 1400 грн/га, пише kray.ck.ua.

 І це значний податковий тягар. Про це йшлося під час обговорення документа в Київській школі економіки. Там виступив і голова асоціації фермерів Драбівського району Валерій Перепелиця:

—  Коли фермер чи одноосібник трудиться на своїй ділянці, він на гектарі пшениці заробить валового доходу 14-15 тисяч, з них витрат буде 11-12 тисяч. Тобто три-чотири тисячі в кишеню. Це приблизно як орендна плата. Але з орендної сплачується ПДФО, а він не сплачує. Тільки є різниця: якщо власник паю одержує орендну плату стабільно, то той, хто сам працює на землі, ризикує вийти на нуль, а то й на мінус у свою кишеню. А в яких умовах він працює? Доступу до послуг, до фінансів немає. Кооперації, дорадництва немає. Фермерські програми пообрізали. Хто працює одноосібно, отримує ціну за продукцію на 23 відсотки меншу, ніж платник ПДВ. А ресурси купляє дорожче.

Якщо законопроєкт про нове податкове зобов’язання буде ухвалено, це призведе до обезземелення селян, бо підштовхне їх здавати паї в оренду або продати, — вважає пан Валерій. — А це означає зменшення поселенської мережі. Голови сільських громад з приводу нового податкового навантаження на сільчан не б’ють тривоги — їм значно простіше мати справу з середнім або крупним агропідприємством. «Головне — наповнення бюджету!» — передусім ратують вони. Але для кого той бюджет? Ну так, для голови села — він собі премію випише, зарплату одержить.  А люди де? Ті, які залишилися в селі й працюють на своїх ділянках, їх розцілувати треба… Що вони в таких умовах ще животіють і створюють «сільське економічно активне населення», до якого, власне, і прив’язується соціальна інфраструктура й органи управління. Чиновники сьогодні ще не розуміють, що наповнення бюджетів такою ціною — це псевдовигідно.

Не можна витягнути цей закон з контексту сільського життя.

Починати треба з  вирівнювання доходів і можливостей.  Бо саме крупні землекористувачі не платять — ні податку на прибуток, ні плати за землю, ні ПДВ (бо воно їм як експортерам повертається державою), а єдиний їхній малесенький податок на гектар — близько 300 гривень, при цьому заробляють в середньому 10-20 тисяч гривень з гектара.

Однак наповнити бюджети вирішили за рахунок одноосібників.  

В усіх розвинутих країнах держава виплачує дотації селянам, а податки платяться з доходу.

Податок повинен бути або пропорційним до кількості землі, або всіх крупних треба перевести на загальну, а не спрощену систему. Великі землекористувачі повинні платити більше. Бо, концентруючи землю в своїх руках, забирають можливості у сільського населення.

Так, є тіньові фермери. Але цей закон б’є не по них. А накриває, як град, усіх підряд самостійників. А витягувати з тіні дуже просто. Через програми підтримки. Тоді пайовики реєструватимуть свої господарства. Але і механізми є, а програми не працюють.

На селі треба вкачувати гроші в кооперацію. Але проєкт закону «Про сільськогосподарську кооперацію» №0856 такий, що руйнує принципи кооперації. З холдингів можна зробити… кооперативи. І ці два законопроєкти направлені на знищення селянства і дрібного фермерства.