Лише третина вакансій українських роботодавців містить інформацію про зарплату. Це один із найнижчих показників, оскільки аналогічний показник у Росії — 67%, Казахстані — 47%, Білорусі — 66%. Причини такого явища досліджував Міжнародний кадровий портал HeadHunter Україна.

Тільки 10% роботодавців завжди і в усіх вакансіях зазначають зарплату, більше половини роблять це час від часу, а ще четверта частина принципово ніколи не вказує можливий рівень заробітку.

Також більшість експертів упевнені — для компанії не так важливо, вказана зарплата, чи ні (33%). Ще 33% вважають, що зарплату необхідно вказувати для більш ефективної роботи служби персоналу. П’ята частина (20%) впевнена в тому, що вказана зарплата поліпшує імідж компанії. І тільки 17% опитаних сказали, що вказувати зарплату не потрібно, адже це ускладнює роботу і погано впливає на імідж компанії.

При цьому якщо порівнювати ефективність оголошень із вказаною зарплатою і без неї, то більшість експертів (54%) не помічають значної різниці в термінах і складності закриття вакансій.

Найвищий шанс побачити можливу зарплату в оголошенні — у представників робочих спеціальностей (22%), адміністративного персоналу (22%) і лінійних офісних співробітників (20%). Значно рідше вказують зарплату для дефіцитних спеціалістів (11%) або керівників середньої ланки (6%). Для топ-менеджерів зарплату вказують менше 1% компаній.

На думку експертів, українські компанії не вказують зарплату у вакансіях, адже не завжди знають, яку суму готові будуть запропонувати майбутньому співробітнику, побоюються конкурентів і фіскальних органів.

Найчастіше роботодавці вказують «зарплатну вилку» — від і до (26%) або середню зарплату (22%). Рідше є фіксована сума, яку й вказують в оголошенні (17%). Досить часто зазначають мінімальний можливий заробіток (11%), а ось максимальну зарплату готові озвучити вкрай рідко, тільки в 2% випадків.