press

Першу продукцію ТМ «Бондюель» на Черкащині вже випущено

У селі Худяки Черкаського району будує свій консервний завод група компаній «Бондюель». Продукцію цієї відомої французької марки знає кожна домогосподарка. Хіба що не знає, що вона поки що завозиться в Україну з Росії, Угорщини, Польщі й Франції. Днями ж з’явилась і перша консервація, виготовлена на Черкащині: кабачкова ікра марки «Бондюель». От тільки виробляють та фасують її не в Худяках, а на замовлення на одному з підприємств області. Адже будівництво консервного заводу неподалік Черкас досі перебуває на «паперовій стадії», хоч французький капітал прийшов сюди ще торік ранньої весни. Чому так?

Свого часу французи вибрали саме Черкащину, де споконвічні «овочеві традиції», де добре ростуть різні культури (а не лише цукрова кукурудза, як на півдні, чи зелений горошок, як на півночі України) й можна застосувати зрошення. Завод стоятиме прямо посеред овочевих полів — адже, за стандартами групи «Бондюель», сировина з поля повинна бути перероблена не пізніш як за вісім годин. Завод спроектований на випуск 90,5 мільйона умовних банок овочевих консервів та на заморожування 15 тисяч тонн овочів щорічно. Сумарний кошторис проекту — понад 50 мільйонів доларів.

Створене інвестором дочірнє підприємство групи «Бондюель» — ТОВ «Маяк-Худяки» взяло в оренду у майже тисячі власників паїв близько півтори тисячі гектарів поливних земель. Викупили на аукціоні та відновили (після 15-річної перерви) на абсолютно новому технічному рівні роботу колишньої колгоспної поливної системи.

Майданчик під завод почали готувати на місці колишньої ферми: будівлі знесли, матеріал подрібнили на щебінь і відсипали ним польові дороги й місце забудови. Але далі почалося те, чим, як каже директор ТОВ «Маяк-Худяки» Олександр Поляков, французи були «дещо здивовані». Хоч мережі газо- й електропостачання поруч, та, наприклад, енергетики поставили інвестору вимогу тягнути до заводу за 12 кілометрів підземну кабельну лінію. А заодно й модернізувати французьким коштом підстанцію в Леськах, від якої завод братиме струм. Оскільки ж модернізація підстанції потребує зміни захисної зони, ТОВ «Маяк-Худяки» має розробити й технічну документацію на землю для розширення захисної зони. А все це час.

Так само зіткнувся французький інвестор з бюрократичною тяганиною щодо підведення газу…

— Боремося з «паперовим морем», але «домовлятися» поза законом ні з ким не будемо, — запевняє Олександр Поляков. — Всі мережі переобладнуємо або будуємо за сучасними нормативними вимогами, які нам пред’являють відповідні відомства. Навіть якщо цей процес потребує додаткового часу, місяць, два чи три — що ж, ми діятимемо законослухняно.

Проте якщо з незалежних від нас причин ми не можемо похвалитись продукцією зі свого заводу, то у нас уже є результат нашого «кабачкового» проекту, — продовжує гендиректор. — Голова облдержадміністрації Сергій Тулуб наголошує: важливо, щоб продукція вироблялася у нас в області. Відповідно наша торговельна марка, розмістивши замовлення на виробництво кабачкової ікри за своєю рецептурою на заводі в Мошурові, під Тальним, завантажила майже третину потужності цього заводу виробництвом продукції виключно для України (раніше «Бондюель» виготовляв ікру спочатку в Росії, а потім у Вінницькій області).

А от підготовка своєї сировинної бази в господарстві йде повним ходом.

— Для нашого підприємства це другий сільськогосподарський сезон, — розповідає Олександр Поляков. — Поки що ми вирощуємо технічні культури — кукурудзу й соняшник, але тим часом проводимо випробування різних сортів цукрової кукурудзи й зеленого горошку, від дуже ранніх до дуже пізніх — для майбутнього безперервного надходження сировини, а також для випробувань особливостей сівозміни на поливних землях. Закупили імпортну сільгосптехніку. Перевчили тих, хто раніше працював на тракторах «Бєлорусь», до роботи на «Джон Дірах», на «Hardy» (обприскувач, у якого 36-метрові «крила»), хто звик до поливних машин «Волжанка» й «Дніпрянка» — перевчили до роботи на поливних рампах «Valley» (виробництва США й Іспанії).

— У післяколгоспні часи ці ж площі обробляли 130 осіб, зараз задіяні 57, — порівнює менеджер з персоналу Надія Сиволап. — Беремо на роботу насамперед своїх, худяківських. Бо це підтримка громади, наших пайовиків. Коли ж завод стане до дії, ми потребуватимемо близько 400 працівників.

Як розповіли в товаристві, допомагає «Маяк-Худяки» і селу: на «соціалку» пішло вже понад 160 тисяч гривень. Чистили взимку дороги, надавали допомогу технікою комунальному підприємству сільської ради, частково фінансували асфальтування вулиці Кірова. Надає товариство благодійну допомогу жителям, які її потребують. Утримує на балансі сільську пожежну команду, що обслуговує не тільки межі господарства, а й навколишні села. За цей час було здійснено понад 30 «бойових» виїздів на гасіння пожеж.

Ось тільки останні з витрат товариства на допомогу громаді: на будівництво ігрового майданчика в дитсадку «Яблунька» спрямували 46 тисяч гривень, на термінове спорудження водопроводу дільничної лікарні — майже 6 тисяч гривень й інше.

Проте «хмарить» інвестиційний клімат у селі конфліктна ситуація з попереднім орендарем-банкрутом. Проблема не лише в тому, що він винен дочірньому підприємству «Бондюель» — ТОВ «Маяк-Худяки» майже півтора мільйона гривень і що намагається перекласти на французького інвестора ще якісь свої борги. А насамперед у тому, що він «не відпустив на волю» кілька десятків худяківських селян, не обробляє їхні наділи та не виплачує їм орендну плату, створюючи соціальну напругу в громаді. Товариство ж готове виплатити людям орендну плату за користування й цими земельними частками, але ж паї формально — досі в розпорядженні попереднього орендаря-банкрута. Ділянки можна обміняти, та банкрут все одно не зможе їх обробляти, у нього ж немає ні людей, ні техніки... Проте районна прокуратура стає на його захист, підігріваючи конфлікт.

Чи допомагає влада залагодити цю ситуацію?

— Ми змушені були звернутися за допомогою до голови облдержадміністрації Сергія Тулуба, він розпорядився розібратися, вже було засідання робочої групи, — каже Олександр Поляков. — Влада постаралася вникнути в наші проблеми і знайти компроміси. Ми розуміємо, що ми лише одне з 74-ох підприємств у Черкаському районі, тому щиро вдячні за увагу до нас як до іноземного інвестора, який тільки розпочинає роботу.