Ситуація в автотранспортній галузі області, як і в Україні в цілому, вкотре за останні роки наближається до критичної.
Черкащина вже втратила збанкрутілі Катеринопільське, Маньківське, Христинівське АТП, майже всі вантажні автопідприємства. Відмовилось від регулярних пасажирських перевезень колись одне з найпотужніших ВАТ “Канівське АТП-17151”. Трохи не з нуля розпочинає перевезення ВАТ “Жашківське АТП-17141”. На межі зупинки Драбівське, Чорнобаївське, Чигиринське, Кам’янське автотранспортні підприємства. З суттєвими збитками працюють Тальнівське, Золотоніське та інші АТП. Не кращий стан справ і в більшості приватних перевізників, які діють у правовому полі.
У чому причина такої, майже безперервної кризи в автомобільній сфері та якими є шляхи виходу з неї, розповів в інтерв’ю газеті «Черкаський край» голова ЧОАА “Облавтотранс”, почесний автомобіліст України, почесний працівник Головтрансінспекції України Микола Прядко.
Миколо Івановичу, які проблеми сьогодні найбільше хвилюють автомобілістів і по суті ставлять під загрозу діяльність автранспортної системи?
— Їх немало. За великим рахунком, автоперевізники ось уже 20 років змушені діяти в умовах виживання.
Згадаймо хоча б ті ж 90-ті роки, коли держава відсторонилася від підтримки автотранспортної галузі, переклавши всі економічні проблеми на плечі перевізників. Безперервні кризи, інфляція і невідповідна їй тарифна політика тодішніх урядів, неповне і невчасне повернення державних субвенцій за перевезення пільгових категорій пасажирів — усе це вимивало обігові кошти з автопідприємств. В результаті почала руйнуватися система пасажирських перевезень.
Так, з появою на ринку перевезень приватних перевізників напруга в перевезеннях спала, пожвавилась діяльність і АТП, але очікуваного еволюційного вирішення транспортних проблем так і не відбулося. Колись надпотужна галузь, що діяла як єдиний відлагоджений механізм і в Україні, і в області, все ще продовжує функціонувати в умовах нестабільності, хоча при цьому й продовжує виконувати свої виробничі завдання і соціальні зобов’язання.
Сьогодні ж фінансовий стан автопідприємств уже переступив межу бідності. Причин цьому багато. Передусім — це безперервно зростаючі ціни на запчастини, які потрібні для ремонту рухомого складу, паливно-мастильні матеріали. Так, тільки протягом минулого року вдвічі подорожчали автогума, акумулятори тощо. Про бензин і дизпаливо навіть говорити не доводиться — автобуси нерідко працюють тільки на заправку, щоб виїхати на маршрути наступного дня і не зірвати рейси.
У працівників АТП на даний час — одна з найнижчих середніх зарплат в економічному секторі області — 1200 гривень. Чи може за такі гроші людина утримувати сім’ю? Звісно, що ні. При цьому і водіям, і особливо робітникам ремзон доводиться працювати в понадтяжких умовах, нерідко без тепла, гарячої води, спецодягу, інструментів, бо підприємство просто неспроможне забезпечити їх усім необхідним. Не в кращих, а здебільшого і в ще жорсткіших умовах трудиться і більша частина приватних перевізників, передусім у районах. У них, як правило, відсутня власна виробнича база, тож вони орендують приміщення і послуги або в тих же АТП, або ж юрмляться в непристосованих приміщеннях.
Про розвиток матеріально-технічної бази наразі навіть не йдеться. Підприємства й перевізники не в змозі оновлювати парк автобусів, тим більше в тих обсягах, як це необхідно,— в межах 10-15 відсотків наявного рухомого складу на рік. Тож минулого року Уманським автопідприємством придбано лише два автобуси, Смілянським АТП-17128 — один. Кращий стан справ у ВАТ “Черкасиавтотранс”, який щороку оновлює свій парк. Але це швидше виняток із правила. Бо більшість АТП з року в рік використовують фізично і морально застарілий транспорт, який пройшов уже не один амортизайційний термін.
— Яким же є вихід із цього скрутного становища?
— Передусім, це підвищення тарифів на перевезення пасажирів на приміському та внутрішньообласному сполученнях. При теперішніх тарифах, які аж ніяк не відповідають витратам на забезпечення автотранспортних послуг, перевізники нічого, окрім збитків, не отримують. А це означає, що транспортний рух може просто зупинитися. Як сказав на недавній зустрічі з перевізниками віце-прем’єр міністр України, міністр інфраструктури України Борис Колєсніков: “Пасажири будуть мати по кілька пільг, а їздити вже не буде на чому”.
Чи хочемо ми повернення ситуації 90-их років? Безумовно, що — ні. Думається, що і населення — теж. До речі, сільські ради вже направляли свої звернення до облдержадміністрації, в яких просили підвищити тарифи. Вони бояться, що їхні населені пункти можуть залишитися без перевезень, розуміють той критичний стан, в якому опинилися перевізники. Причому й самі автотранспортники, зважаючи на досить непросту економічну ситуацію в країні, багато від влади не вимагають: при потребі 30-35 копійок за кілометр, вони погоджувалися навіть на 27 копійок — щоб хоч якось звести кінці з кінцями. На жаль, рішення про підвищення тарифів на внутріобласних маршрутах й дотепер усе ще не прийнято, а сама ситуація залишається невизначеною.
Тим часом збитки автопідприємств обраховуються вже сотнями тисяч гривень. Приміром, ВАТ “Золотоніське АТП-17112”, яке торік відзначило своє 30-річчя і яке з найважчих ситуацій завжди виводив його директор П.П.Малишко, завершило минулий рік з мінусом у 377 тисяч гривень. 65 відсотків маршрутів, які обслуговує це підприємство, є на даний час збитковими, і все це через нині діючі тарифи. Водії отримують мінімальну зарплату, АТП продовжує “обростати” боргами, але обслуговує села району. Проблеми могли б бути вирішеними, якби відбувалося повне відшкодування державою перевезень пільгових категорій пасажирів. Але в 2009-му році стаття цих витрат Золотоніського АТП була недофінансована на 385 тисяч гривень, у 2010-му — на 335 тисяч, у 2011-му — на 252,7 тисячі гривень. У такій же ситуації хронічних недоплат з боку держави перебувають й інші АТП області.
У Тальнівського АТП-17137, яке очолює В.І.Накопюк, збитки за минулий рік становлять 226,5 тисячі гривень. Тут лише автобуси на замовлення та вантажний транспорт працюють з прибутками. От тільки підвищити зарплату своїм працівникам воно також не в змозі. Вже давно потребує оновлення рухомий склад, бо вік автобусів цього АТП від 15 до 22-х років. Але це тальнівчанам, на жаль, поки що недоступно.
Взагалі ж, у кризовому стані перебувають майже всі автотранспортні підприємства області. Та й для більшості приватних перевізників придбання нового транспорту за теперішніх умов справа нездійсненна. Тож у районах усе ще працюють здебільшого маломісткі “буси”.
— А черкаська влада хоче бачити на всіх міських маршрутах обласного центру виключно автобуси великої місткості та ще й Євро-4.
— До кожної справи слід підходити з позиції професійності та націленості її на реальний результат. У даному разі перехід на паливо стандарту Євро-4 в Черкасах просто неможливий, бо воно в Україні не виробляється. Та й усі автобуси для міських перевезень, як у країнах СНД, так і в Європі, виготовляються зі стандартом не вище Євро-3. І потім — як бути перевізникам, які за сьогоднішніх економічних умов просто не в змозі замінити свої автобуси, по яких, до речі, ще й кредити не виплачені? Приміром, той же ВАТ “Черкасиавтотранс”, яке очолює заслужений працівник транспорту України В.П.Соломенний, за попередні два роки придбав 25 нових середньомістних автобусів, завдяки чому на 30 відсотків зменшив кількість автобусів, які працюють на маршруті № 26. Отже, головну вимогу міської влади — за рахунок збільшення вмістимості транспортних засобів зменшити кількість автобусів і тим самим покращити екологічну ситуацію в місті — виконав. Але при цьому кредитний борг підприємства становить зараз 3,5 мільйона гривень. Кредитні зобов’язання мають й інші перевізники обласного центру і зайвих мільйонів на придбання великомістних автобусів у них просто немає. То чи це по-людськи — не дати їм працювати на ними ж накатаних маршрутах?
Втім, нещодавно, наскільки мені відомо, позиція міської влади змінилася — тепер мова йде про більшу насиченість черкаських маршрутів тролейбусами. А от питання — що буде далі з автобусними перевізниками — залишається все ще відкритим.
— Сьогодні реальною загрозою для перевізників, які діють у правовому полі, є нелегали.
— Слід сказати, що урядові структури вже впритул зайнялися цією проблемою. На зустрічах, які відбулися на вищому рівні на початку лютого, були озвучені наміри внести зміни до багатьох законодавчих актів, в тому числі й до Закону України “Про автомобільний транспорт”. Передбачається, що ці зміни позитивно вплинуть на легальний транспорт і створять перепони нелегалам.
Міністр інфраструктури України Борис Колєсніков провів круглий стіл за участі заступників міністрів податкової інспекції, МВС України, ВААП та представників перевізників, у тому числі й Черкаської області. Міністр поставив завдання відповідним органам: за 60 днів зупинити нелегальні перевезення. Завдання, безумовно, непроста, і без допомоги перевізників виконати його буде складно. Тому наша Асоціація активно включилася в цю роботу.
Нелегальні перевізники сьогодні дійсно становлять серйозну загрозу для автотранспортної системи. Вони захопили майже 40 відсотків ринку пасажирських перевезень, через що ті, хто працює в правовому полі, терплять великі збитки, а держава щороку недоотримує до 10-ти мільярдів гривень. Припинити цю вседозволеність, перевести роботу нелегалів у площину, визначену чинним законодавством, — це вже стало нагальною необхідністю, якщо ми хочемо зберегти цілісність автотранспортної галузі, дати їй можливість для розвитку.
Взагалі ж, у Черкаської обласної автомобільної асоціації “Облавтотранс”, якій у цьому році виповнюється 15 років, немало завдань. Передусім, це якомога швидше узгодити з обласною владою питання підвищення тарифів і тим самим захистити перевізників від економічних і соціальних потрясінь, а саму автотранспортну систему області від руйнації. З цього приводу я, як голова Асоціації, звернувся до Героя України, голови облдержадміністрації С.Б.Тулуба з листом-зверненням. Сподіваюся на позитивне вирішення накопичених проблем.
Потребують нашої активної участі й уваги оптимізація схеми маршрутів в області, обстеження пасажиропотоків, безпека руху, технологічний і технічних розвиток підприємств, покращення умов праці та життєвого рівня понад чотирьох тисяч працівників, які діють в автотранспортній системі Черкащини. Впевнений, що спільно члени Асоціації зроблять усе, щоб автотранспортна галузь області працювала надійно, безперебійно і на благо людям.
