press

Банки створюють «досьє» на своїх клієнтів

Банки створюють «досьє» на своїх клієнтівнамагаючись запобігти “легалізації злочинних доходів” та “фінансуванню тероризму” Відповідно до постанови Національного банку України, у квітні торік фінустанови України отримали завдання провести ідентифікацію клієнтів високого рівня ризику, згідно із Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Більшість банків вирішило не обмежуватися прискіпливим вивченням лише окремих клієнтів. Тому протягом 2011 року вони створювали детальні анкети всіх, хто звертався до цих установ. Адже, згідно зі статтею 9-ю, частиною 8-ю закону, вони мають право витребувати у своїх клієнтів (які, у свою чергу, зобов’язані надати) інформацію про особу, зміст її діяльності та фінансового стану. Прискіпливе анкетування обурює клієнтів, особливо тих, хто не має ні великих рахунків, ні фінансових можливостей фінансувати тероризм.

Як запевняють працівники банків, інформацію про майно клієнтів збирають не за власним бажанням, а за вказівкою НБУ та задля виконання міжнародних вимог і стандартів Ради Безпеки. Так, нормами положення про здійснення банками фінансового моніторингу від 7 квітня 2011 року встановлено порядок ідентифікації клієнтів та вивчення їхньої фінансової діяльності. Відтак серед обов’язків банків з’явилася необхідність формувати та вести електронні анкети клієнтів за встановленими зразками. Вони обов’язково мають містити відомості, щодо рахунків клієнта, характеристики фінансового стану (у тому числі нерухоме та цінне рухоме майно), характеристики джерел надходження коштів та інших цінностей на рахунках клієнта. Слід зазначити, що більшість банків більше ніж через півроку практики «допиту» змінили своє ставлення до клієнтів. Не останню роль у цьому зіграло роз’яснення НБУ про те, які пункти опитувальника повинні бути обов’язковими, а які – за бажанням клієнта. Щоправда, тут залишається незрозумілим, чому такі роз’яснення не були зроблені одразу після ухвалення Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, а надійшли до банків більше ніж через півроку проведення «глобальної анкетизації». Але на сьогоднішній день, ті, хто «не встиг» надати детальну інформацію про себе, заповнюють уже інші анкети, запитання в яких значно скромніші.

– Детальні анкети застаріли й залишились у минулому році, –- запевнила начальник відділу по роботі з цінними паперами Черкаської філії Брокбізнесбанку Ольга Лобунець. – Сьогодні клієнти заповнюють її спрощений варіант. Ніяких «особистих» питань. Лише ідентифікаційний код, паспортні дані, межу доходів на місяць: від 1 до 15 тисяч гривень, до 50 чи до 100 тисяч на місяць, чи має людина рухоме та нерухоме майно. Причому в останніх двох пунктах навіть точну суму та яке саме майно вказувати не треба, лише “галочки”.

Але як же бути тим, хто протягом 2011 року встиг залишити інформацію про себе? Або тим, кому ввічливо нав’язують оформлення кредитки, під час якого клієтові просто необхідно зазначити детальні подробиці своїх фінансових можливостей? Гарантій щодо збереження конфіденційності інформації немає. У цьому зізнається навіть керівництво фінансових установ. Щоправда, працівники банків, точніше їхня більшість, сумлінно виконують посадові інструкції щодо нерозголошення інформації, наданої їм клієнтами третім особам. До того ж, за невиконання Закону «Про захист персональної інформації» їх може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Відтак задля спокою душі, сподіватися можна лише на їхню порядність та глибоку незацікавленість у можливості тим чи іншим чином заробити на пенсіонерах, особливо одиноких, та інших клієнтах.

Банк зобов’язаний ідентифікувати клієнтів

Відповідно до законодавства України, фінансові установи мають ідентифікувати: клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 грн., або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Але, як повідомив начальник управління Національного банку України в Черкаській області Сергій Забудський, отримання від клієнта інформації з метою уточнення даних щодо його ідентифікації, оцінки фінансового стану та суті діяльності повинно здійснюватися з урахуванням ризику клієнта. Тож, від клієнтів, які не викликають підозр, детальну інформацію про рухоме й нерухоме майно отримувати не обов’язково. Зокрема, до таких належать фізичні особи, які отримують за допомогою банку заробітну плату, пенсію, стипендію, соціальну допомогу та інші, передбачені законодавством соціальні виплати, що не перевищує 150 000 грн за квартал. Сюди ж належать і клієнти, що відкривають або мають в банку депозитний рахунок на незначну суму. Але банк має право отримати додаткові дані, які не вимагаються чинним законодавством України. У такому разі він має визначити перелік таких документів і відомостей та передбачити їх надання у договорі з клієнтом або опитувальнику. При цьому банк має проінформувати клієнта, що надання цих даних носить добровільний характер.

Судитися з банками позичальникам стане легше

Наприкінці минулого року Конституційний Суд України своїм рішенням розтлумачив, як саме застосовувати статті Цивільного кодексу та Закону України «Про захист прав споживачів» щодо позичальників споживчих кредитів. Тепер позичальники зможуть упевненіше відстоювати свої права в суді в суперечках з недобросовісними працівниками комерційних банків.

«Конституційний Суд України вважає, що держава має підтримувати розумний баланс між комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку та інтересами споживачів їхніх кредитних послуг, – йдеться у релізі прес-служби Конституційного Суду України. – Для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин…»

На подання Андрія Степаненка, пересічного, але небайдужого громадянина України, Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення певних статей (пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини третьої статті 22) Закону України „Про захист прав споживачів”.

– Відтепер ці положення діють і в правовідносинах між кредитодавцем (тобто комерційним банком чи іншою фінансовою установою) та позичальником за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, – пояснює Сергій Забудський, начальник управління Національного банку України в Черкаській області.

Зокрема, це право споживача – протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; право не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; право достроково повернути споживчий кредит; право не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту в разі незначних порушень договору; право бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Таким чином, у судових суперечках з банком тепер позичальник може почуватися впевненіше, хоча раніше він був практично приречений на програш.

Заповнювати всі поля детального опитувальника необов’язково

Згідно із Законом про запобігання легалізації злочинних доходів, для ідентифікації фізичної особи необхідно зазначити лише прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, серію і номер паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, місце проживання (перебування) та код платника податків. Навпроти всіх інших пунктів, за словами адвоката Василя Худолія можна сміливо ставити прочерк. Звичайно, це не стосується охочих отримати банківський кредит. Тут, слід розуміти, що банк справедливо зацікавлений у вивченні можливостей свого клієнта.

Тож, якщо клієнтові банку буде простіше й спокійніше залишитись для банківських працівників «загадкою», хоча б частково, він має повне право це зробити. Достатньо ставити прочерк замість відповіді на запитання. Такі дії не є наданням неправдивої інформації, за яку встановлено кримінальну відповідальність.

Хоча, аби отримати подібну інформацію, працівник фінустанови може пригрозити припинити обслуговування. Це не більше, ніж слова. Як повідомили в НБУ, відмовити в співпраці, а то й надати інформацію про клієнта до спеціально уповноважених органів виконавчої влади банк може лише, якщо під час анкетування в працівника установи не виникне мотивована підозра щодо надання клієнтом неправдивої інформації. У всіх інших випадках, ненадання клієнтами окремих даних в пунктах опитувальника, якщо подібна інформація не передбачена законодавством України як необхідних для здійснення ідентифікації, вивчення суті діяльності та оцінки фінансового стану клієнта не може бути підставою для відмови в обслуговуванні таких клієнтів.