Географію продовольчого споживчого кошику, який пропонують черкащанкам місцеві супермаркети, досліджували у своїй публікації журналісти «Нової Доби». Відповідь на питання чому на Черкащину везуть, приміром, молоко та ковбасу аж зі сходу України, а наші виробники реалізовують свою продукцію в сусідніх областях з’ясовували у фахівців.
На Черкащині діє три потужні хлібозаводи: в обласному центрі, Умані та Ватутіному. За словами цих виробників, їхньої продукції цілком достатньо, щоб покрити потреби області в хлібові. Але чому тоді на полицях черкаських магазинів лежить київський хліб, а ватутінський, приміром, везуть продавати у столицю.
– Ми здебільшого реалізуємо ватутінський хліб у торговельній мережі Черкаської області, – говорить керівник відділу маркетингу групи компанії «Ватутінський хліб» Богдан Бондаренко. – Але замовляють наш хліб і в Києві. Чому? Тому що він унікальний, бо має сталу рецептуру, виготовлений за давніми традиціями, але на найсучаснішому обладнанні. У результаті в нашого хліба неповторний смак, який відрізняється від інших, тому його добре купують і в столиці. А для нас як виробників байдуже, звідки надійшло велике замовлення – з Черкас чи зі столиці, головне, що наша продукція популярна і її купують.
Чим потужніше виробництво, тим більше його продукції в магазинах
Що ж стосується київського хліба, якого досить багато на полицях магазинів нашої області, то фахівці пояснюють це так.
– Багато залежить від сировини. Якщо її багато й вона дешева, то виробник може виготовити велику кількість продукції за низькою собівартістю, – говорить Богдан Анатолійович. – Відповідно він має можливість розширити географію реалізації своєї продукції.
Тож, чим більший обсяг виробництва, тим ширша географія, а чим більший обсяг реалізації, тим менша собівартість продукції і відповідно — кінцева ціна для споживача. Таким чином великі виробники завойовують ринки в сусідніх областях і навіть за кордоном. Чи добре це? Для споживачів — так. Адже, якщо, приміром, в Умані, де є власний хлібозавод, на полицях з’являється київський і черкаський хліб, це тільки стимулює уманського виробника вдосконалювати свою продукцію, щоб вона була конкурентоспроможною. А чим більша конкуренція, тим кращі якість і ціна продуктів. Інше питання: чи добре це для дрібних виробників? Тут відповісти однозначно не можна, адже є заводи (і в Черкасах, до речі, також), які викупили великі корпорації з інших областей України, а є приватні міні-пекарні, котрі мають невеликі потужності, але працюють на свого клієнта роками. Тому тут — кому як пощастить, це ж бізнес.
Сири везуть навіть із Сербії та Фінляндії
Досить широко представлені на полицях черкаських супермаркетів тверді сири. Звідки їх тільки до нас не везуть! Ми знайшли рівненські, чернігівські, сумські, польські, казахстанські, канівські, звенигородські, італійські й навіть фінські. За ціною всі сири приблизно однакові. Якщо раніше ще можна було знайти дешеві (не будемо зараз порушувати питання, з чого вони виготовлені), то зараз таких не знайдете. Тому зараз саме смак, за словами покупців, диктує вибір того чи іншого продукту. На виробника уваги, як правило, не звертають. Хоча те, що сири від кількох наших виробників добре представлені на полицях магазинів, не радувати не може.
– На більшості торговельних точок Черкаської області наші сири представлені в досить широкому асортименті, – розповідає начальник відділу обслугову-вання клієнтів ВАТ «Звениго-родський маслосирзавод» Олександр Шмиго. – Причому Черкаська область за обсягами продажу наших сирів посідає друге місце після Києва.
Супермаркети продають ті товари, які купують найкраще
Великі виробники сирів кажуть, що напряму з магазинами та споживачами вони не працюють, а реалізовують свою продукцію через систему дистрибуції. Що це означає? У нашій країні є чимало мереж великих супермаркетів. Саме вони й диктують свої правила на ринку. Тобто, супермаркети продають те, що населення купує найкраще. За цим принципом вони й вибирають виробників, із якими готові співпрацювати. Тобто, виробник виготовляє свою продукцію, а той чи інший супермаркет її закуповує, керуючись ціною товару та його популярністю серед покупців.
– Наш завод, хоча й працює на території Черкаської області, проте належить корпорації «Клуб Сиру», що в столиці, – розповідає провідний економіст ВАТ «Канівський маслосирзавод» Валентина Барсен. – Тож, продукцію виготовляємо ми, а питаннями реалізації займаються фахівці зі столиці. Вони вирішують, у якому регіоні України продавати той чи інший сир. Наші сири, приміром, дуже популярні в столиці та Дніпропетровську, та хотілося б, щоб їх було більше на полицях саме черкаських магазинів. По-перше, черкащани їстимуть натуральні та якісні сири, а по-друге, чим більше нашої продукції буде в торговельній мережі, тим більше довіри вона викликатиме в постачальників сировини. Молока ж зараз, як відомо, не дуже багато, а виробників сирів вистачає. Тому саме від кількості, якості та вартості сировини залежать обсяги виробництва.
Молоко — вже давно не продукт, який швидко псується, тому продавати його можна по всій Україні
Проблеми із сировиною для твердих сирів, тобто молоком, існують уже давно, і хоча зараз річ не про це, саме вони впливають на те, де який сир продають. Якщо, приміром, у південних регіонах сировини більше й вона дешевша, виробники сиру можуть виготовити значно більше продукції. Відповідно вони реалізовуватимуть її не тільки в себе, а й у сусідніх областях.
Те ж стосується і молока. У наших магазинах продають молоко з Вінницької, Київської, Львівської, Дніпропетровської, Полтавської, Миколаївської областей. Сучасні технології пастеризації цього продукту дозволяють зберігати його свіжим аж до місяця (питання якості такого молока теж поки що не зачіпатимемо). Такі терміни реалізації цілком дозволяють продавати молоко по всій Україні. Зрештою, як і інші молочні продукти. Так, на полицях супермаркетів обласного центру можна знайти масло із Франції і йогурт із Греції – і це давно вже не дивує покупців.
А от ковбаси звідки тільки не везуть
Чи не найбільший вибір — ковбас. Мало того, що яких їх тільки зараз не роблять на смак, так і везуть майже з усієї України. Нам вдалося знайти в продажу полтавську, київську, житомирську, дніпропетровську, кіровоградську, донецьку, рівненську, харківську, сумську, запорізьку, італійську, іспанську й польську ковбаси. Зрештою, вибір і за ціною, і за смаком дуже великий, тому й купують черкащани те, що кому більше підходить і подобається. Що ж до виробників, то на них споживачі звертають мало уваги.
