Уманський рекорд 2011 року: валовий збір зерна при урожайності 58 центнерів з гектара досяг 300 тисяч тонн — це найвищий показник в області. Чорноземний край усе більше цікавить перспективних інвесторів, адже обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку району — майже 590 тисяч доларів США, річний приріст — 65 тисяч. У півтора раза зріс експорт виробленої у районі продукції. Великобританія, Бельгія закупляють деревину Уманського лісгоспу, гарнітури підприємства “Світ меблів-Україна” везуть у Білорусь, Прибалтику, Казахстан. Ще один плюс для економіки району — заснування нових малих підприємств у селах, приміром, відновлення пекарні у Ладижинці. Тож рік для Уманщини — як золотий сніп: щедрий урожай, вагомий доробок. А от чи позначився багатий ужинок на прибутках хліборобів? Як живеться людям у селах?
Заробітна плата в аграрному секторі нині 2259 гривень, — говорить голова Уманської райдержадміністрації Анатолій Петренко. — Показник скромний, але є позитивна динаміка: в порівнянні з минулим роком заробітки аграрників зросли на 135 відсотків. Загальна сума орендної плати за землю в уманських селах — 45 мільйонів гривень. Дві-три тонни зерна на пай — це, звичайно, ще не той рівень прибутку власника наділу, що має бути на наших чорноземах. Прибутки зростають разом із врожаями, а врожаї бувають там, де уміло і грамотно їх вирощують — тут залежність взаємна. Але головне — людям потрібні не тільки високі заробітки. Не менш важливе надійне комфортне середовище для життя. Асфальтовані вулиці, чиста вода в криниці, щоб газ на кухні був, а не соломою в печі топити, як нашим бабусям доводилось. Школа і лікарня якщо не у своєму селі, то поблизу, крамниця з якісними товарами і щоб ціни не зашкалювали. Налагодження гідного життя рівня ХХІ століття — найголовніша наша турбота. Для цієї мети збираємо кошти з усіх можливих джерел — бюджетів усіх рівнів, спонсорські, зібрані громадами, виграні гранти. До речі, аграрні підприємства району в рамках соціального партнерства виділили для сіл протягом 2011 року 3,2 мільйона грн. (майже втричі більше, ніж торік). Адже наш край — села над Ятранню, луки, долини, діброви — це така краса. Облаштувати по-справжньому — і це буде райський куточок.
За рік, що минає, були здобутки, але залишається, звісно, безліч проблем. Засвітились ліхтарі на вулицях багатьох сіл, відкрили пекарні у Ладижинці та Гереженівці, магазини у селах Свинарка та Іванівка. Довелось закрити школу у селі Коржова — гірка сторінка. Зате придбали чотири шкільних автобуси за кошти місцевого та обласного бюджетів. Усі школи підключено до мережі Інтернет. Після капітального євроремонту почали працювати амбулаторії у Юрківці та Іванівці. А нещодавно вдалося здійснити давню мрію — придбали реанімобіль для районної лікарні (кошти давали всі підприємства району). Такий “подарунок під ялинку”, тим паче, що цими днями у медиків ювілей — райлікарні виповнюється 50 років.
400-літній Берестівець
Перше враження про Берестівець — квіти на вулицях: біля дворів, уздовж парканів, просто біля стежок — барвисті потоки чорнобривців, айстр, ромашок. «Цього року менше квіток — порозкопували, коли водогін прокладали, — каже сільський голова Сергій Яременко. — Навесні знову жіночки насіють». А територію біля сільського клубу берестівчани — студенти Уманського національного університету садівництва Назар Козак і Галинка Рижак з власної ініціативи професійно облаштували як куточок ландшафтного парку.
На Берестівець доля дивиться прихильним оком. Село гарне, облаштоване, в сільраді ціла колекція грамот, відзнак із місцевих, обласних, навіть всеукраїнських конкурсів по благоустрою. Тримати порядок — такий уклад місцевого життя. Приміром, коли заасфальтували вулиці, то прийняли рішення не пускати на асфальт гусеничних тракторів, важкої техніки. Пощастило з інвесторами: всі місцеві підприємства очолюють земляки, їм теж болить душа за село, тож не відмовляють від участі у соціальних проектах. Зокрема, ТОВ “Берестівець”, яке очолює Василь Чекаленко, за рік виділив більше 35 тисяч спонсорських коштів. Берестівець першим в Уманському районі провів газ, ще з середини 90-их. Тепер зайнялись водогоном. Половина села вже має крани у хатах, ФАП, школа, дитсадок теж із водою. “От із другою половиною села проблеми, треба ставити окрему водонапірну башту,” — пояснює Сергій Яременко.
З найважливіших подій минулого року: поставили пам’ятник поету-земляку Григорію Савчуку і видали книжку історії села, яку написав місцевий ветеран Сергій Байда. На 2012-ий велика програма, адже рік для села особливий, Берестівцю виповнюється 400 років. Найголовніше — добудувати церкву. Святомихайлівський храм уже височить на сільському майдані, куполи підняли, в день свята тут буде перша відправа.
Жіноча команда
Географічне розташування належить до сильних сторін Гереженівки, вважає голова сільради Людмила Бень: по-перше, — село на черкаській трасі, по-друге, — неподалік Умані. Завдяки цьому Гереженівці менше дошкуляє, люди їздять на роботу до міста. Сільська рада (до слова, це повністю жіноча і дуже енергійна команда) оголосила нещадну війну стихійним смітникам. Місто близько, тому вдалось укласти договір на регулярне вивезення твердих побутових відходів з уманським КП “Комунальник”, і в селі таки додалося порядку. Цьогорічна обнова у Гереженівці, якій дуже зраділи люди, — налагодження вуличного освітлення, коштом сільського і районного бюджетів та за підтримки спонсора — ДП “Ілліч-Агро Умань”.
Дуже важлива місія сільради — налагодити соціальне партнерство, іншими словами — домогтися, щоб орендарі, інвестори, які на дуже вигідних для себе умовах користуються головним капіталом села — землею, допомагали громаді не вряди-годи, після слізних прохань, а вважали це своїм постійним обов’язком. У Гереженівці головний партнер — ДП “Ілліч-Агро Умань” допоміг у ремонті водопровідно-каналізаційної системи. Інший партнер (орендар ставків) поставив металевий паркан біля фельдшерського пункту.
Іванівка на карті, зате Яроватка – на колії
Мабуть, найзнаменнішим для Іванівки в 2011 році був весняний день, коли в селі відкривали відразу три обнови: амбулаторію і сільську раду під одним дахом (переселили від ферми у центр, зробили євроремонт) та магазин райСТ. Такий ривок вдалося зробити не в останню чергу завдяки успішній участі в Програмі ООН в Україні “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.
У підпорядкуванні Іванівської сільської ради два села — крім Іванівки ще сусідня маленька Яроватка. Відтак і проблем удвічі більше. “Тут важливо підтримувати соціальний баланс, щоб люди бачили: село не забуте, — вважає сільський голова Григорій Рудий. — В Іванівці відремонтували дільничну амбулаторію і магазин, а в Яроватці облаштували 3,6 кілометра доріг і ліхтарі на двох вулицях. До Нового року освітимо всю Яроватку”.
Це маленьке мальовниче село, але не з тих, що називають глибинкою, адже має свій вихід у великий світ — залізничну станцію. Це гордість і одна з переваг села, адже залізниця дає роботу людям і можливість без проблем потрапити до обласного центру. Земельні партнери громад сіл — два “кити” — потужні підприємства ПП «Орієнтир-Агро-Б» і ТОВ «Аграрій СВПП». “Вони справді “кити”, тому що постійно підтримують соціальні проекти сільради, — стверджує Григорій Рудий, — на їхню допомогу завжди можемо розраховувати”.
Якщо освітлені вулиці, простора амбулаторія — відрада сільського голови, то іванівський клуб — давній клопіт. Будівля закрита, потребує капітального ремонту, який планують розпочати у 2012-му. Ще один відповідальний проект — створити в Іванівці комунгосп. А найприємніша турбота — відкрити другу групу у дитсадку: в селі з’являється більше малят.
