Сьогодні істотно змінилася структура ґрунту на Черкащині, вміст гумусу знижується. І головний чинник, якого бракує, це тваринництво, тому його треба розвивати. Тільки при раціональному співвідношенні тваринницької та рослинницької галузі можна зберегти цей гумус. Подивіться, яка насиченість худоби на один га сільськогосподарської землі в Австрії, Німеччині, Нідерландах, Данії. А в нас є господарства, де нема жодної тварини. Ми маємо колосальні резерви в цьому плані. Щоправда, сьогодні немає економічних передумов, щоб розвивати скотарство, зокрема і свинарство. Але є окремі напрямки, в яких уже сьогодні можна працювати.

Академія наук ініціює, що в кожному дослідницькому господарстві, а їх більше 160 в державі, буде репродуктор на 100, 200 і більше свиноматок для того, щоб повністю забезпечити потребу населення у свинопоголів’ї.

В умовах дефіциту енергоносіїв необхідно розвивати альтернативну енергетику. У нас уже є дослідні ділянки, де висівається до 200 енергетичних культур. І вже визначені критерії і пріоритети, як і де розмножувати, як вийти на пелетний метод переробки цієї продукції і таким чином замінити той газ, якого в нас не вистачає.

Цього року Черкащина відзначилася успішною реалізацією операції «Урожай», покликаної виявляти недобросовісних платників податків серед сільгоспвиробників. Операція хороша, все нормально зроблено. Однак, на мою думку, можна зробити набагато простіше. Я давно про це говорив. Потрібно оподатковувати не юридичних осіб, а гектар використовуваної землі. Цифру, скільки треба брати з одного гектара, вирахувати дуже легко. Якщо підприємство обробляє 100 тис. га, помножили, заплатили – і зловживань немає. Це максимально проста і прозора схема. Чому цього не роблять? Для мене не зрозуміло.

Необхідно вирішувати питання по землі. Ми зайшли в нетрі, з яких виходити дуже важко. Ми орендуємо зараз багато земель у так званого ефективного власника. Але його ефективність полягає в тому, що він хоче жити за рахунок плати за оренду паїв. Але неможливо за два-три паї безбідно існувати, бо є загальні тенденції рослинництва, в якому два чи навіть десять гектарів не прогодують ферму. Я вважаю, що мудріше було б у цьому випадку, щоб землю цю передавала в оренду держава, а не фермери. Завдяки довгостроковим договорам бюджет би отримав значні надходження. Зараз ми з гектару за оренду віддаємо 1,34 тис. грн. То порахуйте, скільки землі в Черкаській області, скільки в Україні, і скільки це коштів у бюджет, які б пішли на дороги тощо.

Черкаські насіннєві компанії зараз вийшли на світовий рівень за розвитком виробництва. «Євраліс», «Лебединський насіннєвий завод», «Маїс» – це високотехнологічні підприємства, які і робочі місця створюють, і в бюджет платять. Ми сьогодні вирощуємо насіння для таких компаній, як Монсанто та інші. Завдяки цьому наші аграрії мають змогу купувати насіння на порядок дешевше. Разом із цим, виробляємо власні гібриди. А гібриди вітчизняної селекції вже дотягують до закордонних. На ринку сьогодні є насіння і кожен вибирає, що йому купувати.

Головне – ми створюємо нормальні умови для розвитку аграрного бізнесу, ми виробляємо насіння, яким користуються наші товаровиробники. І кукурудзу навіть при тій ціні, яка сьогодні є, будуть вирощувати, бо це монокультура, вона енергетична.

Але треба розвивати й виробництво овочів, й інші напрямки. І ми готові це робити. Від держави ми зараз очікуємо одного – вирішити питання з наданням та реєстрацією земельних ділянок. Це в першу чергу. В районах зараз лежать стоси документів на реєстрацію. Рух землі буде постійно, бо тут договірна система – там угода закінчилася, там відновилася. Треба посадити п’ятеро ліцензованих реєстраторів – і питання зняте. До абсурду доходить: на землі працюємо, а земля не зареєстрована.

Одна з основних проблем аграріїв сьогодні – зростання курсу долара. В нас дуже багато кредитів, які ми беремо в іноземних фінансових установах. І, звичайно, віддавати нам треба буде набагато більше, але все одно ми виживаємо. Нам довелося відмовитися від запланованих цього року інвестицій в тваринництво, бо ми теж рахуємо гроші. Чекаємо на стабільніші часи і розуміємо, що потрібно на даному етапі максимально оптимізувати витрати, щоб з кращими силами увійти в наступний рік. І, можливо, коли в нас буде добре в країні, ми зможемо інвестувати в те, що ми планували.

Результати нашої роботи є, але вони не дають того ефекту, який би хотілося. Ми отримали досить гарні врожаї, підвищили урожайність багатьох культур, у тваринництві у нас зріс надій молока на корову. Але ціна продукції в цьому році не та, яку б ми хотіли, тому ми не можемо говорити про якісь прибутки в загальному плані.