На Черкащині перспективним вважаю переведення котлів на тверде
паливо і відмову від природного газу там, де це доцільно. Є достатньо,
хоч не так багато, як у Карпатах чи на Поліссі, деревини, яку можна
використовувати як щепу або пелети чи брекети. Є запаси соломи. Ніж
спалювати їх на полі, то краще спалити в пелетах чи в гранулах.
Сонячну енергію можна використовувати для нагрівання технічної
води. Потенціал достатній на Черкащині. Ці проекти будуть ефективні та
окупні.
Для сільськогосподарського регіону дуже доцільно впроваджувати
біогазові проекти: переробка силосу і гною на біогаз. Подібний проект ми
зараз готуємося реалізувати з ТОВ «Кролікофф».
Для гарно діючої компанії залучити дешевий кредитний ресурс – це
нормально. Часто підприємці, на жаль, не знають можливостей. Зараз досить
складна ситуація на інвестиційному ринку України. Але працює НЕФКО,
працює Глобальний екологічний фонд спільно з ЮНІДО, працює канадійське
агентство. Підприємці просто про них не знають.
Зараз спостерігається сплеск попиту на енергоефективні технології.
Кожен хоче поставити власну котельню, а відповідно, попит на обладнання
для виробництва палива для цих котлів теж підвищується.
Основна проблема в цьому питанні – це джерело сировини. Якщо
західні регіони багаті деревом, то в них достатньо сировини і для брекетів,
і для пелетів. Що стосується Черкащини, у нас є підприємства, що роблять
брикети. Розширення гальмується саме через відсутність сировинної бази.
Ще одна проблема - у нас відсутнє допоміжне обладнання, яке давало
би можливість переробляти безпосередньо поблизу джерела сировини і
отримувати проміжну сировину, щоб потім її вивозити. Бо невигідно возити
самі відходи з місць рубок. Тому на заході є технології, які дозволяють
поблизу, навіть у лісосмузі, переробити деревину після санітарної рубки,
наприклад, у ту фракцію, яка дозволяє безпосередньо використовувати її в
нашому технологічному процесі.
У нас уже є задумки для виробництва таких мобільних установок для
переробки деревини в лісосмузі.
Це обладнання коштує дорого, і наші лісові господарства поки що
не можуть собі їх дозволити. Але виробники пелет будуть інвестувати в це
обладнання, щоб забезпечити себе сировиною.
Поштовх уже відбувся. Тому ситуація влітку зміниться. Наступної
осені таких виробництв буде значно більше.
Нам треба диверсифікувати види палива, іти вперед. Газ потрібен,
хай буде, але є ще біопаливо, сонячна енергія, вітроенергетика. В усіх
європейських країнах це диверсифіковано, розбито по більш-менш
однакових частинах. І тоді держава більш захищена. Коли ми залежимо від
одного виду палива, державу легко шантажувати.
І кожен сектор повинен мати той вид палива, який йому доступний,
який йому підходить. Є поняття – місцевий вид палива. На нього і треба
орієнтуватися. Для сільгоспвиробників доречне впровадження агроплетів
із соломи, відходів деревини, соняшничиння. Є фірми, які займаються
пелетуванням, брикетуванням, роблять із відходів паливо. І фермеру треба
звертатися до них. Або кооперуватися. Кілька господарств можуть купити
один брикетувальний станок для спільного використання
Ринкові відносини самі в подальшому визначать, чим буде вигідніше
опалювати. Ціну буде формувати ринок. Зараз потрібно цю нішу займати.
Дрова – це добре, але вони вимагають ручного завантажування. Це
доречно для домогосподарства. А пелета вже передбачає автоматизацію, а
значить більш дороге обладнання, яке по кишені великим підприємствам.
Найкращий варіант – залишити газову котельню (якщо була), а поряд
зробити котел чи котельню на альтернативному виді палива, щоб був вибір.
Зараз надзвичайно сприятлива ситуація для версифікації енергоносіїв,
бо є попит, нагальна потреба. Питання в тому, чи будуть для цього інвестиції,
і куди їх спрямують – на створення нових моделей споживання енергії чи на
реформацію старої системи?
Оскільки наша країна є експортером електроенергії, то ставку треба
зробити на електроопалення. І дати людям нормальний тариф. Щоправда,
ринок якісних обігрівачів тільки починає розвиватися, їх іще дуже мало.
Зараз Черкаси на готові до впровадження енергоефективних
технологій. Основна перешкода – це заборона відключатися від центрального
опалення, тобто, заборона користуватися якісною послугою з надання тепла.
Зараз у нас відкриті кватирки взимку – це нонсенс! Є об’єктивні причини
для заборони: перепад тиску, збої в системі. Якщо ще будинок відключити
можна, то персонально квартири – дуже проблемно. Це буде колапс на ринку
теплозабезпечення. Але рухатися в цьому напрямку потрібно. Бо коштів на
відновлення ЖКХ не існує, і це недоцільно. Практика показує, що в країнах
Європи більшість людей користується електроопаленням. Подібна ситуація
і в західних областях України. Там система центрального опалення швидше
зіпсувалася. Тому були змушені дозволити людям відключатися. І зараз
основна маса домогосподарств мають альтернативну систему опалення.
Нам зараз бракує досвіду європейських і зарубіжних країн щодо
впровадження таких технологій, ми перебуваємо на початковому етапі.
Треба дивитися на проблему ширше: не лише з погляду економічного, але й
зважати, що ми залишаємо після себе. Енергоефективність має бути такою,
щоб у першу чергу не страждало людство і земля в майбутньому.
Зараз нам необхідно закласти будівельні норми, згідно з якими
всі будинки, що проектуються в Україні, мають враховувати показники
енергоефективності. І закріпити ці стандарти на законодавчому рівні, щоб
усі забудовники їх дотримувалися. Основний посил такий, щоб не боротися
з надлишком чи недоліком енергії, що надходить у приміщення, а робити
все, щоб усунути причину надходження чи забезпечити максимальне її
проникнення, коли необхідно.
На Черкащині в короткостроковій перспективі ефективними є котли на
твердому паливі. В довготерміновій перспективі основним джерелом енергії
на землі, звичайно, залишається сонце. Треба максимально використовувати
сонячну енергію. Бо, навіть встановлюючи твердопаливні котли, ми
використовуємо ресурси землі, а вони рано чи пізно закінчаться. Тому треба
використовувати таке джерело, яке нам дається даром, тобто, сонце.