В ході так званого реформування агропромислового комплексу княжицький колгосп імені Калініна, який до цього кілька десятків років поспіль був одним із кращих на Звенигородщині, став здавати позиції. Мінялися вивіски на конторі господарства, змінювалися керівники, а потому — й інвестори, проте колишнього рівня чи хоча б певної стабільності досягти вже не вдавалося. Тож і прихід у Княжу чергового інвестора — Лебединського насіннєвого заводу місцевий люд зустрів насторожено.
Відчувалося, що селяни зневірилися в усіх і всьому, — пригадує — директор ТОВ «Агропроект-Княжа» Володимир Коханівський. — І їх можна зрозуміти. Сільгосппідприємство у боргах, як собака в реп’яхах, тваринницькі приміщення напівпорожні, худоба, яку не встигли продати чи пустити під ніж, виснажена до краю, поля ось уже котрий рік не бачили належної підживи, в тракторній бригаді замість сільськогосподарських машин і реманенту — одне залізяччя. А на часі — польові роботи.
Ознайомившись із особливостями господарства, засновники — Дмитро Кравченко та Михайло Сідлецький, відразу ж визначили основні напрями господарювання, звернувши при цьому увагу на зміцнення матеріальної бази. Отож уперше за багато років не було в Княжій проблем як із технікою та реманентом, так і з соляркою, насіннєвим матеріалом і добривами. Тому й посіяли вчасно, на високому агротехнічному рівні всі культури, й доглянули їх належним чином. Зародило поле. А це, окрім іншого, дало змогу вперше за багато років по-людськи розрахуватися з селянами за орендовану землю — натуроплатою чи «живими» грішми.
Водночас взялися й за реанімацію тваринництва. Побувавши на молочнотоварній фермі сьогодні, навіть не віриться, що за якийсь рік тут можна було навести належний порядок. Бо проблем тут накопичилося тоді чимало. Головна ж — порожні жолоби. Що там було говорити про сіно чи сінаж, коли навіть соломи на підстилку коровам не було. Про концкорми в господарстві давно вже забули.
Скільки грошей “викинув” на придбання кормів інвестор, мало хто знає. Та до кінця року затрати повністю окупилися. А потому радилися з фахівцями зоотехнічної та агрономічної служб, прикидали, що потрібно зробити, аби мати належну кормову базу для тваринництва. Не тільки, щоб утримувати наявне поголів’я, а й збільшити його, ввівши в стадо високопродуктивних корів. Уже нинішнього року значно поповнили череду, що підвищило виробництво молока.
Всього ж нині на молочнотоварній фермі нараховується 204 корови. А ще — 60 нетелів, за якими налагоджено особливий догляд. Підвищуючи врожайність усіх сільгоспкультур, тут приділяють велику увагу й кормовиробництву. Та таким чином, що й на сьогодні ще мають великий запас соковитих кормів, зокрема силосу. І це при тому, що протягом стійлового утримання худоби виписували його й селянам-власникам худоби по 200 гривень за тонну.
— В Княжі, як і в багатьох інших селах, люди вже звикли до крадіжок, — ділиться спостереженнями директор товариства. — Не знаю як кому, а мені боляче було дивитися, як дядьки, а то й жіночки скрадаються з мішками до силосної споруди. Замість воювати з такими, запропонували: приходьте до контори, виписуйте, скільки захочете. Подіяло…
Не гірше планують забезпечити тваринництво кормами і в нинішньому році. Говорячи з директором товариства, переконуєшся, що за ферму він переживає не менше, ніж за рільництво. І то не просто так. За тим — певний розрахунок, помножений на великий життєвий досвід.
— Не вірте нікому, що тваринництво галузь збиткова, — говорить Володимир Васильович. — Звичайно, якщо не дбати про худобу, без збитків не обійдешся. Але ж так можна будь-яку, навіть найприбутковішу справу знищити.
Звичайно, молочнотоварна ферма могла б давати значно більші прибутки для господарства. На жаль, переробні підприємства продовжують гріти руки на закупленому молоці, платячи за його кілограм усього три з половиною гривні. Та в господарстві надіються, що в ціновій політиці таки стануться зміни на краще. Тож і продовжують нарощувати дійне стадо та підвищувати його продуктивність. Сьогодні середньодобовий надій молока від корови становить 11-12 кілограмів, хоч, на думку Володимира Васильовича, це ще не так і багато.
Не забувають тут і про свинарство — свиноферма, яка ще два роки тому була збитковою, вже дає прибутки. Як розповідає її завідуюча Любов Гладченко, першочергова заслуга інвестора, який подбав про належну й збалансовану годівлю тварин.
Ось так і відроджується господарство. І люди в Княжій починають почуватися людьми — вчасно отримують зарплату. І хоч на сьогодні вона порівняно невисока, ті, хто віддається роботі сповна, заробляють до 3 000 гривень щомісяця. Всього ж понад півсотні селян мають роботу і сталі заробітки. В міжсезоння додатково залучаються до роботи ще кілька десятків працівників. А дбаючи повсякчас про виробництво, засновники ТОВ «Агропроект-Княжа» не відмахуються від проблем, що накопичилися в селян. Знаходять час, аби погомоніти з селянами, молоддю, побувати в школі, допомогти їй матеріально. Відчули турботу про себе і ветерани війни та праці, учасники війни та солдатські вдови. Щоразу до визначних святкових дат вони отримують матеріальну допомогу та продукти.
Та цілком зрозуміло, що подальший розвиток села повністю залежить від виробничих показників господарства. І зазираючи дещо вперед, можна з упевненістю сказати, що трудовий колектив ТОВ «Агпропрект-Княжа» досягне накресленого. Завдяки належному дотриманню вимог технології, всі 912 гектарів озимої пшениці вийшли з зимівлі в доброму стані. У визначені строки справилися механізатори й із сівбою ярини та технічних культур. Серед них особлива надія на гібридну кукурудзу.
Надією на позитивні зміни, що вже означилися, живе в цілому й Княжа.
