«Ферма для друзів» у черкаському селі стала успішним бізнесом для колишніх містян (фото)

Все від ліні

Андрій і Галина Оксюковські називають себе ледачими. Тому, наприклад, плантацією полуниці керують прямо з дому, задаючи потрібний режим автоматично. Для цього накрили грядки спеціальною плівкою і самі провели систему крапельного зрошення. Замість курей почали вирощувати кролів - порахували, що ті вимагають менше часу на догляд. До того ж пухнастики стали улюбленцями тактильного зоопарку для гостей сімейної ферми - діти не натішаться м'якими білими симпатягами з чорними вухами.

Без кредитів. покроковий розрахунок

У 2010 році Оксюковські зробили свою першу інвестицію в Водяниках - за 10 тис. $ придбали ділянку під забудову. Розглядали перспективу туристичного бізнесу. З попереднього досвіду було вирішено вести бізнес і розширюватися виключно в міру власних можливостей і засобів. Вибрали тактику: кожен етап робіт ретельно покроково прораховувати і поступово заробляти на наступний.

Будинок заробляє сам на себе

Галина фонтанувала ідеями – Андрій поступово будував. Вони б і готові сказати, у скільки обійшовся їх світлий і креативний будинок для гостей. Але мова йшла б виключно про матеріали. На проектування, будівництво, прокладання всіх комунікацій і всіляку обробку зовсім не витрачалися - господар все робив своїми руками.

Відразу розуміли, що житло буде досить дорогим в експлуатації. Розумні книжки підказали: нерухомість тільки тоді вигідна, коли приносить гроші, дохід. «Вирішили запрошувати людей, здавати кімнати. Виходить, що гості дозволяють нам з додатковим задоволенням жити в нашому домі», - зауважують господарі.

Відпочивальників почали приймати на «Фермі для друзів», коли зовнішні недоробки ще бентежили, але зате комфорт усередині їх компенсував і відразу викликав радісне «Вау!» Господарі особливо вдячні друзям, які повірили в них і які підтримали на самому початку.

«Першими гостями були близькі приятелі, вони радили нашу базу своїм знайомим. Тепер якось само собою виходить, що всі, хто приїжджає до нас на відпочинок, стають друзями, з якими підтримуємо добрі відносини», - зізнається Галина.

Не приховують: будувати було складно. На основній роботі заробляли, щоб максимально вкладатися в садибу. Андрій лише в 2014 році остаточно переїхав зі столиці в село. Розрахунки виявилися правильними: за 4 роки будинок повністю окупився і тепер уже сам впевнено заробляє на себе. У 2012-му вдалося закрити і квартирний кредит.

Прикупили старий сусідній будиночок, відремонтували і перевезли батьків. А ті завели перші грядки з помідорами-огірочками - земля-то славна, чорнозем. Помідори зажили з тих пір тут стабільно. І пішло-поїхало: культура за культурою переконали подружжя, що вони стають впевненими фермерами. М'ясо курей-бройлерів, розведених для себе, виявилося таким смачним, що його стали замовляти друзі. З'ясувалося, що є попит і на фермерські консервації овочів, фруктів, ягід. Почалися перші продажі продукції.

Тільки дощем і сонцем

Ще точно не знаючи, що саме будуть вирощувати на своєму гектарі землі, раз і назавжди домовилися про ще один беззаперечний принцип: нічим не обробляти продукцію, ніякої хімії. Тільки сонце і дощ.

Від проекту до проекту

А далі по проектам працювали. Що на душу лягало: полуниця, малина, ожина, кури-бройлери, качки особливої породи, кролі веселого забарвлення. Подумували про індиків, але ті вже занадто гучні - могли б набридати відпочиваючим, заважаючи спати.

Кожен напрямок Андрій розбирає, що називається, по кісточках, як інженер, збирає інформацію і проектує виконання. Галина аналізує фінанси. Разом вирішують, вигідно чи ні.

Наприклад, проект «Полуниця» окупився у Оксюковського за перший же сезон. Але перед тим як висадити куплені 3 тисячі саджанців, погуглити авторитетні джерела господар подбав про якість грунту і завбачливо спочатку висіяв горох як сидерат. «Отримав потрібний азот для підгодівлі, - уточнює фермер. - Купив плівку, пристосував систему крапельного зрошення. Обійшовся доступними засобами, недорогими. Міжряддя акуратно вистелили сіном, щоб не допустити бур'янів». Ягода вдалася на славу. Основний урожай батьки продали на найближчому ринку в Звенигородці. Частина пішла на консервацію, її теж із задоволенням розкупили гості. Ще 2 роки цей проект приносив чистий прибуток.

Кожен сезон сім'я пробує щось новеньке. У цьому році, наприклад, королевою стала ожина. Для місцевого ринку занадто дорога, вона зате згодилася на варення і приголомшливий морс, миттєво викуплений тими, хто спробував.

Експериментувати з консерваціями - пристрасть молодої господині. Фермери планують розширити обсяг виробленої консервації для можливих поставок до супермаркетів, які спеціалізуються на ексклюзивній продукції високої якості.